Війна навчила нас берегти один одного, нагадала, що є дійсно цінним, чим треба дорожити, а що можна відбудувати, відновити. Для батьків найціннішим є життя дітей, їх добробут та здоров’я. Але дуже часто, піклуючись про здоров’я фізичне, забуваємо про здоров’я психічне. Чомусь прийнято вважати, що стреси, переживання, психічні розлади на фоні стресу бувають лише у дорослих, а діти ще маленькі нічого не розуміють і так далі. Думаю, свідомі сучасні батьки вже перебувають на іншому рівні сприйняття, відійшли від радянських норативів.
Зараз йде війна, вже 8 років війни, але повномасштабна майже 5 місяців. Багатьом довелося покинути свій рідний дім, тікати під вибухами, складати в паніці речі, сидіти в бомбосховищах, дехто залишився в своєму домі і вже тривалий час живе в напрузі, адже на всьому Сході країни дуже небезпечно, небезпека не виключена і на Заході. Діти, ось хто страждає найбільше, адже навіть психіці дорослого таке сприйняти важко, а дитяча ще не сформована і слабка. Навіть якщо дитина виглядає спокійною і врівноваженою ви маєте її підтримати та говорити.
Батьки для дитини це приклад, це джерело інформації, це безпека і любов. Тому головним завданням для батьків на сьогодні є: безпека дитини, фізичне здоров’я, турбота про емоційний та моральний стан дітей.
Діти мають сприйняття відмінне від дорослих, тому те що буде нормою для вас, згубне для дитини. Обмежуйте перегляд новин при дитині, а найкраще взагалі уникайте цього. Чому? Важко спрогнозувати про що саме будуть говорити, який відеоряд увімкнуть, це може налякати дитину, особливо під коментарі дорослих. Та і вам нервувати зайвий раз не варто. Визначте певний час на перегляд новин, коли не буде поруч дітей.
Потрібно з дитиною багато говорити, пояснювати, зрозумілою для неї мову, про те що зараз відбувається і обов’язково це закінчиться і все буде навіть краще ніж було. Якщо не впевнені в якійсь інформації, не озвучте її дитині, потрібно говорити лише правдиві факти. Також важливо говорити з дитиною про почуття, про ваші почуття, показувати дитині свої почуття. Так ви вчите дитину бути живою, не соромитися своїх почуттів. Нас вчили зворотньому, вважаючи, напевно, це захистом, натомість створили мало емоційних людей. Виправляємо помилки, досить багато сучасної літератури є на цю тему.
Якого б віку не була ваша дитина важливо часто мати тактильний контакт, те що ми вміємо найкраще - обійми. В період стресу є гарна вправа “човник”. Треба взяти дитину на руки, обійняти, легко погойдуватися з сторони в сторону, можна погладжувати, наспівувати пісеньку, так як ви би вкладали маленьку дитину спати, це працює навіть з дорослими.
Придивіться та прислухайтеся до своєї дитини. Вони, як правило, те про що переживають, транслюють мимовільно. Дитина може не розуміти що з нею коїться, натомість дорослому ці почуття вже є знайомими. Розпитайте дитину, обговоріть. Досить часто діти в процесі гри показують те, що свідомо прожити не можуть.
Забезпечте дитині доступ до вас, будьте поруч, говоріть, що ви завжди поруч. Якщо є необхідність відлучитися від дитини, вона повинна мати можливість зателефонувати вам.
Підтримуйте ваші звичні ритуали: зарядка разом, сніданок, прогулянка, казка перед сном чи розмови, те до чого ви звикли в мирному житті. Якщо відчуваєте необхідність в нових ритуалах - будь ласка!
У дітей досить часто є улюблені іграшки чи речі, візьміть їх з собою, це створить відчуття безпеки. Якщо іграшка втрачена дайте дитині можливість посумувати, підтримайте її.
Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.
Пам‘ятайте: спершу киснева маска собі, потім - тим, хто поруч! Про способи подолання стресу ми писали в попередній статті.
Знайте, що ви є прикладом для своєї дитини і те, як вона буде справлятися з стресом та іншими ситуаціями, залежить від вашого досвіду.
Займіться корисними справами самі та долучайт до них дитину, незалежно від того є війна чи ні, ви маєте жити повноцінним життям. Окрім того стрес та нервові навантаження зменшуються, коли ви зайняті, коли активні. У дітей так само, займіть їх корисними справами, творчими заняттями, іграми, активним відпочинком, тим що дозволяє обстановка в якій ви зараз є.
Також дбайте, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність.
Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше. Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!
